Огляд творчості композиторів Вінниччини

Огляд творчості композиторів Вінниччини 

Не дивлячись на те, що на території Вінниччини погано розвивається саме вивчення музичного мистецтва давнини і навіть найближчих століть, неможливо не згадати про багатьох видатних творців і композиторів, наприклад, М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, І. Козловського, Д. Бонковського, І. Падеревського та багатьох інших. Також подільськими композиторами вважаються П. Ніщинський, Т. Падура, Т. Ганіцький, Н. Орда, К. Ліпнінський та багато інших.

Особливо серед вінницьких і навіть українських музикантів та композиторів виділяють Леонтовича. Відомо, що крім композиторської діяльності, він також був прекрасним викладачем у Чуківській та Тульчинській жіночій школах, сприяв організації музично-театральних вистав, послуживши таким собі каталізатором для розвитку місцевої музики. Свій найвидатніший твір "Щедрик" Леонтович написав саме у Тульчині, причому випадково, вправляючись у майстерності обробки коротеньких, простих мелодій, що вилилося у популярність даної пісні у всьому світі.

Не можна не згадати композитора, диригента, музичного критика і педагога К. Стеценка. Саме він здійснив постановку дитячої опери Ф. Бюхнера "Король Ялинкова шишка", написав опери «Івасик-Телесик» та «Лисичка, Котик, Півник», драматичну сцену «Іфігенія в Тавриді», музику до п’єси Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці», кантати «Єднаймося» (сл. І. Франка) і «Шевченкові» (сл. К. Малицької), другу Літургію св. Іоанна Златоустого, четвертий і п’ятий десятки подільських колядок, хори, романси. Під час Першої Світової війни, проживаючи у с. Голово-Русаві, він написав «Реквієм» для мішаного хору на сл. М. Вороного, присвячений пам’яті М. Лисенка, «Фата Моргана» – солоспів на сл. М. Вороного. Крім музичної діяльності, Стеценко приймав участь і у громадському житті на Поділлі, читав лекції на музично-суспільні теми, що торкалися не лише питань співу чи мелодії, а і її місця в українській культурі. Варто відмітити, що саме на Вінниччині Стеценко створив більшість своїх творів, прославивши наш регіон.

На одному рівні з діяльністю К. Стеценка стоїть і відомий українець Я.Степовий, що проживав на території Поділля у 1909-1914 роках. Саме він створив «Перший збірник народних українських пісень» для голосу та фортепіано, гармонізував пісні Юхима Грибнюка ("Пісні мого роду"), видав збірку дитячих хорів "Проліски", написав дві сюїти для фортепіано, п'ять десятків пісень для мішаного хору без супроводу, що на той час було великим новаторством для української музики. Він був одним з тих новаторів, що фактично вчинили культурну революцію на Поділлі. В даний період виразних змін зазнавала освітньо-виховна галузь культури регіону, і саме тоді було створено цілий ряд музичних навчальних закладів. Так,  товариство імені М. Д. Леонтовича вже з 1922 року стало причиною виникнення двох нових навчальних закладів, а з 1939 року навіть консерваторії.

Велика кількість відомих композиторів приваблювала і концертних виконавців у місто, як колективних, так і солістів.

Стеценко та Степовий дали значний поштовх розвитку тогочасної опери. Так, пересувні музично-театральні колективи користувалися і їх творами, особливо Державна Українська Правобережна Опера, в репертуарі якої надзвичайно великого значення набула саме автентична українська мелодія в її новітніх обробках. 

Варто відмітити, що важливий внесок зробили також митці польського походження. Саме їх різнобічна діяльність сприяла широкому розповсюдженню європейських творів. До того ж, можливість даних людей підтримувати зв'язок з Польщею подарувала Вінниччині можливість відкрити власний потенціал не лише для власної держави, а й для всього світу. Але саме ці тенденції і дали поштовх для діяльності українських фольклористів. Збиранням та опрацюванням подільського фольклору займалися Г.  Танцюра, І. Гурин, М. Мицик та інші. Їх діяльність носила яскраво виажений просвітницький характер, як і капела, створена при Товаристві імені М. Леонтовича. Також серед найвидатніших діячів колективів варто виділити А. Змієвського, Я. Н. Камінського, С. Маліновського, А. Ленкавського та багатьох інших.

Говорячи про творчість композиторів, не можна не згадати про діяльність корифеїв українського театру, таких, як М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Крушельницький, П. Саксаганський, завдяки яким мистецьке життя Вінниччини продовжувало розвиватися.

Загалом серед віницьких композиторів можна виділити багатьох, що зробили великий внесок у світову культуру,  наприклад, Леонтовича, Падуру, Ніщинського та багатьох інших. Варто відмітити, що для українських композиторів характерною була слава саме конкретного твору, а не творчості загалом. Подібні негативні тенденції спостерігалися за рахунок сильного обмеження творчості українців Російською Імперією, а потім – СРСР.