Загальні тенденції розвитку музичного мистецтва Вінниччини

Загальні тенденції розвитку музичного мистецтва Вінниччини

Музична культура Вінничини розвивалася ще з часів створення самого міста у 1355 році. Надзвичайно великий вплив на виникнення та поширення певних жанрів та аспектів музики, театрального мистецтва та музичної освіти мала європейська культура за рахунок великого відсотку поляків та литовців серед населення міста, особливо серед інтелігенції, що, як відомо, часто є відцентровим елементом для розбудови мистецьких напрямків. Особливістю розвитку на території Вінничини є змішання європейської та типово української культури при взаємодії різних верств населення. Музична культура Поділля характеризується пошуком цікавих мелодій і синтезу музичних напрямів [1]. На жаль, дана галузь мистецтва на території Поділля, попри величезну кількість видатних композиторів та музикантів, дуже мало вивчена, і відповідальність за подальше її вивчення лягає на плечі наступних поколінь.

Відомо, що з 5 гімназій станом на 1860 рік у Вінниці одна була приватною музичною школою композитора Л. Козловського, в якій свого часу навчалися декілька в майбутньому відомих музикантів [2].

Загалом, щодо культури Подільского регіону, попри наявність наукових розвідок, що присвячені окремим питанням, галузям мистецтва та діячам, існує надто багато невивчених питань.  Як стало відомо нещодавно, важливий внесок в розвиток музики у Вінниці було внесено різноманітними аматорськими театральними гуртками. Одними з найвідоміших були драматичний гурток при Товаристві "Просвіта", Гулівецький драматичний гурток любителів-аматорів, драматичний гурток вчителів-аматорів Пузирецького волосова та аматорський театр "Червоний галстук". Нещодавно за допомогою вивчення архівів було підтверджено факт проживання на території Вінниччини, а також концертної діяльності в нашому рідному місті А. Гуммеля, оперної співачки М. Шекун-Коломійченко, декілька концертів видатного співака Л. Собінова; важливими були виступи Єврейського народного хору імені І.Переца, російсько-українського хорового колективу імені І. Кедріна, діяльності капел під керівництвом Д. Клевчука та Р. Скалецького. Вважається, що багато виступів та концертів були зумовлені активною діяльністю на території Винниччини товариства "Просвіта", що зробила значний внесок в історію української культури.

Серед дослідників музичної культури Вінничини можна виділити фахівців з питань регіонального музикознавства (Л. Баженов, І. Юдкін-Ріпун), музичного мистецтва (Л. Архімович, Т. Булат, М. Гордійчук, Н. Горюхіна, М. Грінченко, А. Завальнюк, М. Загайкевич, Л. Пархоменко), музичного джерелознавства (Л. Корній), та багатьох інших, менш відомих дослідників [3].  

Говорячи про фольклорний напрямок розвитку музики на Вінниччині, не можна не згадати про Г. Танцюру, Н. Присяжнюка, І. Гурина і М. Мицика. Вони – яскраве відображення традиційної української музики на Поділлі, а також музичного життя періоду Першої Світової Війни в нашому місті. Діяльність даних фольклористів звертається до народних витоків та відображає особливості народного життя. На відміну від європейської лінії розвитку, вони подарували культурі Вінниці хоровий спів та заглиблення в поліфонічне багатоголосся, що згодом подарувало славу іншим місцевим композиторам. Для Вінниччини характерним є підголосково-поліфонічне, гомофонно-гармонічне та мішане багатоголосся. Усі голоси є мелодично виразними, широко застосовується принцип варіантності.

Великої уваги заслуговує композиторська творчість М. Леонтовича, К. Стеценка, Я. Степового, І. Козловського, Д. Бонковського, І. Падеревського, Т. Падурри, Т. Ганіцького, Н. Орди, Д. Бонковського, К. Ліпінського. Найвідомішим серед даних композиторів є Леонтович, людина, що прославила музичне мистецтво України у всьому світі та внесла чи не найбільший внесок в популяризацію нашої національної музичної культури як окремо взята особистість.

Говорячи про музичну культуру Вінниччини, не можна проігнорувати загальний рівень розвитку та уваги до даного виду мистецтва у Вінниці. Освітньо-виховна галузь культури регіону завжди приділяла велику увагу саме музиці. Було створено цілий ряд навчальних закладів цього напряму. У 1920 році в місті відкрився музичний технікум, а з 1921 року почала своє функціонування народна консерваторія. Також важливий внесок зробило відділення музичного товариства імені М. Д. Леонтовича, що розпочало своє функціонування 1922 року. Згодом при інституції почала працювати капела. Уже з 1932 року працює дитяча музична школа, при якій в 1939 році з'явилася вечірня консерваторія, де готувалися майбутні працівники культури, організатори самодіяльних гуртків. Достовірно відомо, що без цих навчальних закладів неможливо було би розвивати загальний рівень культури місцевого населення. До того ж, з часом на Вінниччині відбувалося пожвавлення та урізноманітнення концертного життя за рахунок великої кількості музичних колективів і окремих виконавців. Подібна тенденція продовжується і до сьогоднішнього дня.